Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 904/1600/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджилайт"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015у справі№ 904/1600/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діджилайт"простягнення 38333,02 грн.,за участю від представників сторінвід позивача:Галата О.В. (довіреність від 19.01.2015 № 19-12),від відповідача:Шовгеля І.М. (довіреність від 09.11.2015 № 93),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджилайт", з урахуванням уточнень, про стягнення 35243,52 грн. пені та 3089,50 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 у справі № 904/1600/15 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не порушено строки виконання робіт.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 904/1600/15 (склад колегії суддів: Подобєд І.М. - головуючий, Величко Н.Л., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 у справі № 904/1600/15 повністю скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджилайт" на користь Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" 32777,45 грн. пені, 2345,34 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що відповідачем порушено строки виконання зобов'язань. Датою прострочення виконання робіт є загальний строк дії договору, а не 11.01.2014 - дата спливу 90-денного терміну за графіком виконання робіт.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 904/1600/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджилайт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 у справі № 904/1600/15 залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки позивача та відповідача, як сторін за вказаним договором підряду, визначаються насамперед виходячи із умов (пунктів), визначених ними та погодженими безпосередньо у тексті цього договору, а також регулюються нормами цивільного та господарського законодавства, зокрема, про підряд, як вид зобов'язань.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Відповідно до частини 2 статті 317 Господарського кодексу України, для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджу вальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 850 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору (частина 2 статті 850 Цивільного кодексу України).

Статтею 851 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 6 статті 853 Цивільного кодексу України, якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 320 Господарського кодексу України, підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити - лише у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими. Тобто, внаслідок дій чи бездіяльності замовника мають утворитися суттєві перешкоди, які можуть бути підставою для зупинення розпочатої роботи.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 322 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату, або пошкодження її майна, неодержані доходи, в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, згідно з яким, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджилайт" (підрядник) 26.09.2013 укладено договір підряду № 550/13, відповідно до пункту 1.1. якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та із застосуванням власних матеріалів виконати ремонт побутових приміщень на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до пункту 2.1. договору, вартість робіт, що виконуються підрядником у межах договору, визначена на підставі кошторисної документації та вказується в протоколі узгодження договірної ціни, оформленими додатком № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладення складає 400000 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 66666,67 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору, розрахунки за договором замовник здійснює поетапно в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45-ти календарних днів від дати підписання сторонам поетапного/підсумкового акта приймання-передачі виконаних робіт на підставі рахунка, пред'явленого підрядником для оплати.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1. договору, замовник зобов'язується надати підряднику вільний доступ на територію замовника для виконання робіт за умови дотримання пропускного режиму.

Пунктом 4.1. договору сторонами передбачено, що підрядник виконує роботи протягом 90 календарних днів від дати отримання допуску, дотримуючись узгодженого сторонами графіку виконання робіт, оформленого додатком № 2, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору, приймання-передача робіт здійснюється поетапно та оформлюється двостороннім актом приймання-передачі виконаного етапу робіт. Приймання-передача робіт здійснюється поетапно та оформлюється двостороннім актом приймання-передачі виконаного етапу робіт. Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами підсумкового акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 4.3. договору, обов'язок складання актів покладається на підрядника. Замовник протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від підрядника акта зобов'язаний направити підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку неотримання підрядником протягом вказаного строку підписаний акт або ненадання замовником мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку поетапний/підсумковий акт вважається прийнятим без зауважень.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних в строк робіт за кожний день прострочення. У випадку порушення з вини підрядника строків виконання робіт більше ніж на 5-ть календарних днів підрядник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 5% від загальної вартості робіт.

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір вступає в силу від дати його укладання, вказаної в преамбулі договору в правому верхньому куті, та діє до 31.03.2014, в будь-якому випадку щодо фінансових зобов'язань замовника - до повного їх виконання, щодо гарантійних зобов'язань підрядника - до закінчення гарантійного строку.

В матеріалах справи наявна кошторисна документація до договору підряду від 26.09.2013 № 550/13, яка складена станом на 10-12 вересня 2013 року.

Додатком № 2 до договору підряду від 26.09.2013 № 550 сторонами погоджено графік виконання робіт, встановивши, що пусконалагоджувальні роботи та здача в експлуатацію відбудуться з 57 по 90 день.

Акт-допуск № 3 отримано відповідачем 14.10.2013.

За умовами договору підрядні роботи повинні бути виконані в строк до 11.01.2014.

У цей період часу між сторонами підписані акти виконаних робіт, зокрема, акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2013 року на суму 6797,88 грн., дата підписання 12.11.2013; акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за листопад 2013 року на суму 32530,66 грн., дата підписання - 19.11.2013; акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за грудень 2013 року на суму 19793,89 грн., дата підписання - 04.12.2013.

Між позивачем та відповідачем 17.02.2014 підписано додаткову угоду до договору підряду від 26.09.2013 № 550/13 (додаток № 4 до договору), відповідно до пункту 1 якої, в порядку та на умовах, визначеними договором підряду від 26.09.2013 №550/13, підрядник бере на себе зобов'язання власними силами та з використанням власних матеріалів виконати додаткові роботи з ремонту побутових приміщень в будівлі ремонтно-механічного цеху замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником додаткові роботи та сплатити їх вартість.

Відповідно до пункту 3 вказаної додаткової угоди, вартість робіт, що виконуються підрядником у межах цієї додаткової угоди, визначено на підставі кошторисної документації та зазначається в протоколі узгодження договірної ціни, оформленими у вигляді додатку № 5 до договору, та є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди, загальна сума договору з урахуванням даної додаткової угоди, збільшується на 61790 грн., в тому числі, сума ПДВ (20%) 10298,33 грн.

Пунктом 5 додаткової угоди сторонами погоджено, що підрядник виконує роботи, які є предметом додаткової угоди, протягом 21-го календарного дня від дати укладання додаткової угоди.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди, розрахунки за додатковою угодою замовник здійснює поетапно в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45-ти календарних днів від дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаного етапу робіт на підставі рахунка, пред'явленого підрядником для оплати.

Протокол розбіжностей до додаткової угоди від 17.02.2014 замовником не підписано, протокол узгодження розбіжностей між сторонами не складено. Проте позивач зазначає, що додаткова угода прийнята ним до виконання на умовах, які запропоновані підрядником.

Вказана угода є неукладеною.

Сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 за квітень 2014 року на суму 99866,89 грн., дата підписання не міститься, дата внесення в реєстр замовником - 24.04.2014; акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2014 року на суму 48165,28 грн., дата підписання підрядником не міститься, дата внесення в реєстр замовником - 24.04.2014.

На підтвердження виконання робіт відповідачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за 2015 рік на суму 113142,32 грн., дата підписання підрядником 23.04.2015, дата підписання замовника не міститься; акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за 2015 рік на суму 6615,59 грн., дата підписання підрядником - 23.04.2015, підпису замовника не міститься.

Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що датою прострочення виконання відповідачем робіт є дата закінчення дії договору - 01.03.2014.

Колегія суддів звертає увагу, що закінчення дії договору не припиняє зобов'язальних правовідносин договору.

Судами не надано належну правову оцінку пункту 4.1 договору № 550/13 від 26.09.2013 щодо виконання робіт протягом 90 календарних днів від дати отримання допуску, дотримуючись погодженого сторонами графіку виконання робіт (додаток № 2, який є невід'ємною частиною договору), з урахуванням актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, протоколу погодження договірної ціни та локальних кошторисів.

Крім цього, суд апеляційної інстанції не мотивув відмову у стягненні 2466,07 грн. пені за прострочення виконання робіт за додатковою угодою від 17.02.2014 до договору підряду № 550/13 від 26.09.2013 за період з 11.03.2014 до 08.09.2014 та 3089,50 грн. штрафу за прострочення виконання робіт за додатковою угодою від 17.02.2014 до договору підряду № 550/13 від 26.09.2013.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджилайт" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 904/1600/15 Господарського суду Дніпропетровської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 904/1600/15 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.